Після появи нового комп’ютерного порнографічного вірусу відверте, публічне шахрайство в нашій країні вийшло на новий рівень. Він блокує наші комп’ютери і в цьому задіяні поважні фірми. Якщо досі ми мали вибір вестися на обман або не вестися, бути лохом чи не бути, то тепер ми не маємо вибору – мусимо ставати лохами.

Я маю на увазі не тих людей, які здуру вирішили пограти з відверто кримінальними наперсточниками. З ними все ясно. Я трохи про інше. Ми вже звикли, що чи не всі телеканали показують нам по ночах дівчаток, які пропонують глядачам набір літер і запрошують відгадати слово, свої версії можна донести через телефон. На екрані пишуть ціну такого дзвінка. Але це неповна інформація. Виявляється, додзвонитися одразу неможливо. Комп’ютер вирішує кого пропустити до ефіру, а кого – ні. І поки ви чекаєте комп’ютерного рішення, з вашого рахунку знімаються чималенькі кошти. В кінцевому підсумку ви не дотелефоновуєтеся. Але в цій ситуації ви можете виявити скептицизм і вирішити для себе – варто телефонувати чи ні. Якщо не зателефонуєте, то нема для вас жодної незручності.

А ось новий порнографічний вірус так блокує ваш комп’ютер, що ні до Інтернету, ні до інших програм ви не отримуєте доступу. Викинути його виявляється неможливим. Під банером, на якому зображені три пікантні сценки, міститься напис, згідно з яким ви можете послати SMS з шифром на короткий номер 4171 і отримати код доступу. Коштує все це нібито один долар, тобто вісім гривень. Код доступу вам справді приходить, але розблокувати комп’ютер він не дозволяє.

Крім того, з вашого рахунку знімається не вісім, а тридцять гривень. Звісно, можна не посилати повідомлення, але тоді ви втрачаєте всяку надію простого і легкого розблокування. Тож ви мусите перезавантажувати програмне забезпечення. Либонь, всім відомо яка це морока.

Отож, шахрайство вдосконалюється. Але біда не в обмані як такому. Мабуть, в усіх країнах можна натрапити на своїх наперсточників. Вони зневажені і є суспільними маргіналами. А в нашій країні в цьому беруть участь поважні інституції. В першому випадку телеканали. А в другому випадку в цьому задіяні всі оператори мобільного зв’язку, адже саме через них відправляються SMS. Себто солідні установи, які б мали дбати про свою репутацію. Звісно, і до телеканалів, і до мобільних операторів важко пред’являти формальні претензії, адже вони лише дають свої канали в оренду і не відповідають за зміст. Та насправді повірити в те, що вони не знають про використання їхніх можливостей для обдурювання громадян – просто неможливо. Особливо якщо зважити на те, що преса вже неодноразово писала про телевізійні лохотрони.

Біда полягає в тому, що громадяни вже змирилися, вони ніби вважають, що інакше і не може бути. Цьому, звісно, сприяє загальна атмосфера в суспільстві, яка починається з того, що нас дурять політики на найвищому рівні. Якщо це роблять найвищі посадовці, то чому такого не можуть собі дозволити бізнес структури? Все одно ніякої реакції особливої не буде. Газети щось напишуть, люди пообурюються трохи, а тоді суспільну увагу перекинуть на інший об’єкт. І ніхто з ошуканих не спробував захистити свої інтереси в суді. Жодні товариства споживачів не стали грудьми на захист прав цих самих споживачів.

З такими підходами ми незабаром вийдемо на ще вищий рівень. Всілякі поважні дяді і тьоті від бізнесу під рекламні балачки про задоволення наших потреб змусять нас дякувати за те, що вони нас обдурили. А державні структури, можливо, ще й нададуть шахраям податкові пільги за таку діяльність. Чим більше народу обдурили – тим більше пільг. Ну ми ж мовчимо. А з мовчазними лохами тільки так і треба поводитися.
Юрій Луканов 
 

"Левый берег", 16 березня 2010 р.