Известный журналист выпустил книгу эпиграмм со смешным детским названием "Козюльки" и с девизом "Каждой звезде по козе!". Содержание лишено дешевой деликатности, но не лишено иронии, юмора и правдивой критики. Под прицелом "колючего" слова Луканова оказались политические деятели и народные любимцы – телевизионные ведущие и журналисты, и даже олигархи.

Київ, 20 грудня 2003 року.

Ірина Халупа

Здоровенькі були, дорогий слухачу! До Вас завітала передача "30 хвилин у різних вимірах” і я, господиня передачі, Ірина Халупа. Вітаю вас! Сьогодні в нашій передачі – трішки гумору. Ми будемо розмовляти з Юрієм Лукановим, автором так званих "козюльок”. Що це за жанр, ви почуєте згодом.

Юрій Луканов – відомий київський журналіст. Він автор книжки про президента Леоніда Кучму, а також у його доробку – два фільми. Один – про Степана Бандеру, а другий називається "Хто Ви такий, містер Джекі?”. Отож, залишайтесь з нами і готуйтесь до сміху.

"Козюльки” Юрія Луканова – це унікальні твори. Це своєрідні віршики римовані. Їхніми сюжетами є різні люди – політики, телезірки. Розпочинаймо з політичними епіграмами. Читає Олекса Боярко.

Спочатку Юрієві Луканову потрапила до рук книжка: історія листування дисидента Зіновія Красів-ського з Айріс Акаготі із «Міжнародної амністії». Подумав, це - класичний сюжет для фільму, і пішов радитися до Семена Глузмана. Той вислухав і каже: «Ти знаєш, я маю для тебе ще захопливішу історію». І розповів про свого товариша по зоні Валерія Марченка та його трагічне кохання. Молода голландка Джекі - член «Міжнародної амністії» писала до Валерія, надсилала фотографії. Так починалося «епістолярне кохання», яке тривало під час першого його ув'язнення, а потім другого. Вони так ніколи й не зустрілися - Джекі й нині живе собі в Голландії, а Валерій за тими мурами помер...