Вчора у прес-центрі „Главреду" я разом з істориком Станіславом Кульчицьким взяв участь у прес-конференції на тему „Бандера і Шухевич: герої чи ні?" . Прямо там мені прийшла в голову думка, яку я тут же озвучив. У справі осмислення історії Другої світової війни Європа сьогодні нагадує космічну ракету, але з двигуном від „Запорожця". Себто її загальнофілософські декларації є наче корпусом ракети, але наповнюються змістом стереотипних уявлень, які склалися під впливом переможця тієї бойні - Радянського Союзу.

Європейці до сьогоднішнього дня засуджують історичних діячів за сам факт співпраці з Гітлером, але вітають співпрацю зі Сталіним. А чому власне кажучи? Адже Сталін був таким же загарбником, як і Гітлер. Згадаймо Латвію, Литву і Естонію, яку він захопив та Східну Європу, яку він нібито визволив від „коричневої чуми" - але визволителі не пішли з визволених країн, а встановили там людиножерський режим.

За тих реалій народи Європи перебували між двома потужними у військовому сенсі державами, які розв’язали світову війну. Інші держави і їхні політичні діячі були приречені вибирати собі союзника. Ці реалії треба враховувати у оцінках і слід відмовитися від осуду за сам факт стосунків з тією чи іншою стороною. Судити треба за суттю скоєного - здійснювалися злочини проти людяності чи ні?
Як ви здогадалися, я веду до резолюції Європарламенту, в якій серед іншого висловлюється сумнів щодо присвоєння звання Героя України Степанові Бандері через його співпрацю з нацистською Німеччиною. Треба нагадати, що, попри колосальні зусилля радянської сторони, Нюрнберзький суд не визнав очолюваний Бандерою український націоналістичний рух злочинним. Отож, за що його засуджувати? За військові дії?

Мабуть, скоро напишу про це докладнішу статтю.

Під час прес-конференції я приколовся і висловив свою жартівливу ідею про перейменування Повітрофлотського проспекту в Києві на проспект Бандери. Адже там розташоване російське посольство, а росіяни вже задіставали своїми порадами, кого нам вважати або не вважати героями. То хай би тішилися, як тепер церква Московського патріархату тішиться тим, що стоїть на вулиці Мазепи, якого вона піддала свого часу анафемі. Я пожартував, а „Главред" з цього новину зробив.

Ось так от...