Спочатку Юрієві Луканову потрапила до рук книжка: історія листування дисидента Зіновія Красів-ського з Айріс Акаготі із «Міжнародної амністії». Подумав, це - класичний сюжет для фільму, і пішов радитися до Семена Глузмана. Той вислухав і каже: «Ти знаєш, я маю для тебе ще захопливішу історію». І розповів про свого товариша по зоні Валерія Марченка та його трагічне кохання. Молода голландка Джекі - член «Міжнародної амністії» писала до Валерія, надсилала фотографії. Так починалося «епістолярне кохання», яке тривало під час першого його ув'язнення, а потім другого. Вони так ніколи й не зустрілися - Джекі й нині живе собі в Голландії, а Валерій за тими мурами помер...